Про стан та права ромської спільноти в Україні
Відповідно до ст. 11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Національних меншин в Україні кілька десятків видів, найбільшими групами тут є угорці, румуни, молдавани, росіяни, євреї, білоруси, греки, поляки, кримські татари, роми та інші. Лідери циганських громад вважають, що на території України налічується від 200 до 400 тисяч ромів, проте за даними першого Всеукраїнського перепису населення, що відбувся в грудні 2001 року, в Україні мешкають майже 48 тисяч ромів. В більшості населення ромської національності мешкають на Закарпатті, в Одеській та Донецькій областях і в Криму. Про становлення та дотримання прав ромської спільноти, як однієї із національних меншин в Україні, розповідає працівник відділу “Городоцьке бюро правової допомоги” Львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Наталія Митюк. Ромська національність є другою, після єврейської, за чисельністю національною меншиною, яка зазнала геноциду під час Другої світової війни. Страшна статистика: під час Другої світової війни було знищено 80% усього ромського населення країн Європи. Жертвами нацистського геноциду ромів 1933-45 років, за різними оцінками, стали від 200 до 500 тисяч ромів з різних країн. Лише радянською владою було знищено 300 тисяч ромів, шляхом розстрілу, депортації, репресії чи катування і це тільки на території Росії, України та Криму. Таке винищення ромів призвело до послаблення їх об’єднання з суспільством та різкого падіння у соціальному статусі в державі. Все це привело до того, що на сьогодні роми зазнають чи не найбільшої соціальної нетерпимості як в Європі, так і в Україні. Не враховуючи те, що усі громадяни України та представники національних меншин користуються захистом держави на рівних підставах, саме ромське населення є найбільш беззахисним та уразливим серед інших національних меншин, зосереджених в Україні. На відміну від інших меншин, роми не мають власної країни чи хоча б офіційного представництва, тому їхні права не можуть бути захищенні нормами міжнародного права. Більша частина ромів (в Україні їх налічується понад 300 тисяч) стверджують, що зазнають переслідувань як з боку влади, так і з боку пересічних громадян, в основному, через свою етнічну приналежність. В українських ЗМІ повідомлення про ромів в основному висвітлені як загроза суспільній безпеці, через їхню дивакуватість, неохайний вигляд, жебрацтво, чи навіть шахрайство і викрадення дітей. Традиційно представники ромської нації мешкають нечисленними громадами і здебільшого ухиляються від спілкування з корінним населенням. Вони живуть за течією. У них власна психологія та мотивація. Вони стараються не вмішуватися у суспільне й політичне життя держави, щоб не визивати до себе негативне ставлення та не викликати зайвої уваги. Через те їхні потреби обмежені найпростішими речами і через те, вони не дуже опікуються майбутнім своєї меншини. Основні невирішені питання, з якими роми звертаються до бюро безоплатної правової допомоги це: неможливість отримати документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, неможливість здійснити державну реєстрацію актів цивільного стану та одержати свідоцтво про шлюб, проблеми з реєстрацією місця проживання, неможливість зареєструвати житло та отримати соціальні виплати на дитину, проблеми з отриманням належної медичної допомоги чи освіти. Варто зазначити, що свої проблеми роми не розглядають в рамках закону держави. Для них ці проблеми здебільшого мають соціальне підґрунтя. Хоча злидні та бідність, відгородження від людей та високий поріг неписьменності сприяють їхньому складному становищу, соціальна нетерпимість ромів на всіх рівнях суспільства, у тому числі серед органів державної влади та місцевого самоврядування, судової влади, та правоохоронних органів, також відіграє важливу роль у збереженні їх вторинного статусу. Це все пояснюється тим, що представництво ромів у суспільному житті держави є надзвичайно обмеженим, та приводить до поширення ворожнечі та насильства з боку інших громадян держави по відношенню до ромів. Через свої національні і культурні особливості, кочівний спосіб життя, роми часто стають ізольованими від суспільства. Роми привикли усі проблеми, які у них виникають, вирішувати переважно у своїй громаді (це пов’язано з тим, що вони не вірять в допомогу державних структур). Такий спосіб життя і ізоляція від суспільства, ще є наслідком побоювання бути осоромленими через своє невігластво, неможливості чітко висловити думки, не усвідомлення того, що від них вимагається – часто навіть через елементарне незнання державної мови, відсутність елементарної грамотності та писемності. Тому, з метою створення належних умов для захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, забезпечення рівних можливостей для її участі у соціально-економічному та культурному житті держави було схвалено “Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року”. Дана стратегія була покликана підвищити рівень правової обізнаності ромів, посилити заходи щодо запобігання дискримінації ромів, сприяти в отриманні ромами документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, сформувати у суспільстві толерантне ставлення до ромів. Коли Україна перебуває у процесі складних політичних й соціальних трансформацій, і пріоритетність проблем на порядку денному строго зумовлена ситуацією на сході країни, а також виходом із соціально-економічної кризи, саме Європа може сприяти тому, щоб права меншин в Україні не були забуті в політичному контексті. Саме тому, Рада Європи здійснює свій внесок у інтеграцію ромів в українське суспільство реалізуючи проект “Захист національних меншин включаючи ромів, та мов меншин в Україні”. Проект розпочався в березні 2018 року та є частиною Плану дій Ради Європи для України на 2018-2021 роки. У травні 2020 року відбулося перше обговорення Стратегії інклюзії ромів на період після 2020 року в Україні. Організаторами обговорення виступили ромська програма Міжнародного фонду “Відродження”, ООН Жінки та проект “Захист національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні” Ради Європи. Як бачимо, як в Європі, так і в Україні приділяється чимало уваги до проблем життя ромської національної меншини серед українського населення. Але всього цього замало, щоб подолати створені роками стереотипи про ромське населення. Хоча Україна зробила ряд кроків для внесення змін до свого законодавства відповідно до міжнародних стандартів і публічно заявила про свою готовність сприяти включенню ромів та інших меншин в українське суспільство, на практиці багато з цих обіцянок залишаються нереалізованими. Роми в Україні мають тривалу історію дискримінації, яка, незважаючи на певний прогрес протягом останніх років, продовжується і надалі. Сьогодні, як ніколи, настав час діяти. Держава зобов’язана визнати, що варто розпочати “проактивні дії” з інтеграції й залучення представників ромської національної спільноти в соціальні процеси, для того, щоб попереджувати конфлікти й сприяти становленню толерантного й неупередженого ставлення до ромського населення, а також забезпечувати рівні можливості всім без винятку громадянам України.15:33:51 05.08.2021
