A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Комарнівська територіальна громада
Львівська область, Львівський район

СВОЄ ПРАВО: ВМІТИ, ЗНАТИ, ЗАХИСТИТИ. Перелік прав дітей, прописаних в Конвенції про права дитини та українському законодавстві.

Дата: 01.06.2021 20:02
Кількість переглядів: 290

Кожного року в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей. Це одне із найстаріших міжнародних свят.

Вважається, що рішення про проведення такого свята було прийнято на сесії Міжнародної демократичної федерації жінок, яка проходила в Парижі у 1949 році. День захисту дітей було ініційовано, переймаючись долею дітей, які залишилися без батьків і даху над головою під час Другої Світової війни. Вже наступного року 1 червня у понад 50 країнах уперше відсвяткували Міжнародний день дітей. Відтоді свято стало масштабнішим і щорічним.

Свято звертає увагу на проблеми дотримання прав і охорони здоровя дитини, які досі є однією з найбільш актуальних проблем у багатьох країнах. Міжнародний день захисту дітей має свій символ. Це прапор зеленого кольору, на якому зображена наша планета, довкола котрої розташовані дитячі фігурки різних рас і національностей.

Міжнародний день дитини – не єдине свято, присвячене дітям. Так, 20 листопада відзначається Всесвітній день дитини. Дату було обрано не випадково, адже саме цього дня 1959 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини.

Конвенція ООН про права дитиниміжнародний правовий документ, що визначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом обов’язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. В ній записа­но, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу.

Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства України.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивіль­ного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими зако­нами, такими як закони “Про охорону дитинства”, “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

Конвенція про права дитини закріплює положення про те, що права дитини не можуть бути обмежені ні за кольором шкіри, ні за релігією, національним чи майновим станом, ні за станом здоров’я, ні за походженням. Про це йдеться в статті 2 Конвенції.

Згідно зі статтею 6 даної Конвенції кожна дитина має право на життя. Це підтверджує і стаття 27 Конституції. Згідно з Конвенцією про права дитини діти мають права на збереження своєї індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки. Ніхто не може розлучити дитину з батьками за винятком тих випадків, коли таке розлучення здійснюється в інтересах дитини.

Відповідно до Конвенції дитина має право вільно висловлювати свої думки, але здійснення цього права може зазнавати певних обмежень, якщо мова йде про повагу прав та репутації інших осіб.

Городоцьке бюро правової допомоги До дня захисту дітей підготувало перелік прав дітей, прописаних в Конвенції про права дитини та українському законодавстві.

Кожна дитина має право:

  • на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
  • на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
  • на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд;
  • на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання;
  • на захист від будь-якого покарання;
  • на захист від сексуальних домагань;
  • на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
  • на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
  • на свободу думки, совісті, віросповідання;
  • на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції.

.Коли права дитини порушуються?

  • Коли не гарантована її безпека для життя та здоров’я.
  • Коли її потреби ігноруються.
  • Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.
  • Коли порушується недоторканність дитини.
  • Коли дитину ізолюють.
  • Коли дитину залякують.
  • Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім’ї рішення.
  • Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.
  • Коли її особисті речі не є недоторканними.
  • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.
  • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

 

Незнання закону не звільняє від відповідальності, тому кожна дитина має знати:

  1. Якщо ти малолітній правопорушник, то тобі та твоїм батькам доведеться нести відповідальність, передбачену Законом.
  2. До 11 років дитина неосудна, але за її вчинки відповідають батьки, вони можуть бути оштрафовані або змушені відшкодувати заподіяні дитиною збитки.
  3. Бездоглядну дитину віком до 15 років після встановлення її особи та всіх обставин, що призвели до бездоглядності, відповідні органи передають на виховання спеціально призначеним опікунам або до відповідних виховних закладів.
  4. Підлітки у віці від 15 до 18 років можуть бути віддані під нагляд піклувальників або до відповідних виховних закладів.
  5. Неповнолітні віком від 11 до 18 років можуть бути притягнуті до відповідальності за неналежну поведінку (систематичне ухилення від навчання та праці, бродяжництво, жебрацтво, дрібні злочини тощо) й направлені за вироком суду чи за рішення уповноважених служб у справах неповнолітніх на перевиховання до спеціальної школи.
  6. Закон установлює кримінальну відповідальність за протиправні дії з 16 років.
  7. Неповнолітні, яким на момент вчинення тяжкого злочину (вбивства, зґвалтування, грабежу, злісного хуліганства тощо) виповнилося 14 років, можуть бути за вироком суду позбавлені волі строком до 10 років з відбуванням покарання у виховно-трудовій колонії.
  8. Якщо заподіяний злочин не становить великої небезпеки для суспільства, до неповнолітнього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

За детальною інформацією звертатися: Городоцьке бюро правової допомоги, м. Городок, вул. Львівська, 1а; тел. (231) 30-401; e-mail: horodok@legalaid.lviv.ua.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень